У «Слові нікоєго христолюбця» читаємо, що язичники «вірують у Перуна й Хорса... й у Вили, їх же числом три-дев’ять сестріниць, глаголять невігласи і мнять їх Богинями і тако покладають їм треби й короваї їм ломлять, і курей ріжуть» (курсив мій. — Г. Л.). З цього тексту бачимо, що:

Вили — те саме, що й Берегині, їх, як і Берегинь, три-дев’ять сестріниць, тобто двадцять сім;

1) Вили у південних слов’ян — це та сама Русалка у східних слов’ян.

Отже, якщо Вила у тексті названа Богинею, то логічно й Русалку вважати Богинею, тим більше, що в тексті є вказівка на самих вірян, яких християнин назвав «невігласами» за те, що вони «мнять їх Богинями».

2) Вилам, а отже, й Русалкам кладуть ті самі треби, що й Рожаницям.

Григорій Богослов (автор IX ст.) уточнює, що Богиня Рожаниця у слов’ян подібна до грецької Богині Артеміди (опікунки дітонародження). Отже, Берегиню можемо вважати Богинею, близькою до Рожаниць, Русалок, Матері-Землі та інших жіночих сутностей природи.

Як би сучасні дослідники не препарували нашу міфологію, як би не ділили наших міфічних істот на «вищих і нижчих», «чуттєво-надчуттєвих», «демонічних і теїстичних»76, сучасними рідновірами такі «дослідження» сприймаються як некоректні, бо релігія завжди є способом духовного пізнання людини, її зв’язку з духовними сутностями рідного народу та рідної природи, а рідна мова надає їм рідних імен. Українська міфологія багата на образи, наповнена силою-силенною духовних істот. Все, що є в природі, було населене: в лісі — Полісун, в очереті — Очеретяник, у полі — Польовик, у болоті — Болотяник, скарби стереже — Скарбник, хворобу приносить — Пропасниця або Моровиця. Дослідження української релігійної міфології продовжуються.

Багатство духовних образів свідчить про багатство духовної культури народу. Слов’янська міфологія зберегла уявлення про розлитість Бога в природі, у всьому живому. Таке богорозуміння в науці отримало назву іманентності Бога. Множинність імен Бога-Богів переконує нас у тому, що різноманітність божественних проявів — ознака життє­здатності етнічної релігійної системи.

Лозко Г. С. Українське народознавство