Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (український календар).

Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді у Богів можна випросити все, що потрібно людині. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у вересні на Дажбожих онуків чекають такі свята:


1 вереснясвято Вогню, «Свіччине Весілля», «Весілля Комина». День Знань. Перше осіннє запалювання свічки, вогнища, печі. Вшановують домашнє вогнище: обмазують, білять піч, розмальовують комин тощо. Відбувається святкове гуляння молоді, жартівливий похорон комах та інших шкідників. Свято Знань: дітей відправляли до школи, обряди пострижин та ін., що було ще за язичницьких часів.

4 вересняосіннє свято Перуна і Перуниці. Завершальне свято на честь Блискавки i Грому — останні осінні громи «засинають» на зиму. У цей день палять вогнища з тернового гілля (сорт «диптам»), яке завдяки особливим речовинам, що містяться в рослині, не згоряє (звідси — «неопалима купина»). Перед таким вогнищем читали замовляння проти пожежі

8 і 9 вереснясвято Богинь Рожаниць. Святкується два дні, бо Рожаниць зображували як матір і доньку (Ладу і Лелю). Це Богині родинного благополуччя, яким присвячуються жiночi моління про пологи, немовлят, сім’ю, здоров’я живих i поминання покійних родичів. Свято відбувається біля води. Жінки викликають кожна свою Рожаницю: «Жертву Тобі правим — овсяне борошно, і так співаємо славу і велич Твою!» — таке жертвопринесення справляють жінки на березі річок, посипаючи борошно і пускаючи на воду заквітчані калачі та бублики. Водять хоровод навколо літньої жінки, яка тримає вівсяний хліб. По закiнченнi обряду цей хліб ділять i роздають для лікування людей i домашніх тварин. Мами поливають дочок водою на порозі свого Дому, щоб росли щасливі й здорові.

14 вереснясвято Вирію. Проводи птахів до Вирію, молитви до Духів Предків, яким птахи передають звістку від живих родичів. Прощання з теплом, завмирання Природи на зиму. Вечорниці.

20 вересняосіннє свято Стрибога. Моляться Богу Вітрів, щоб дав добру погоду. У цей день передбачають погоду на осінь: пiвнiчний вітep — на холод, південний — на тепло, західний — на дощ, східний — на гарну ясну осінь.

24 вереснясвято Овинного Домовика. Співи, забави вдень, а після пiвночi запалювали багаття в Овинi (стодолi, на току) i починали обмолот. У жертву Овинному вогню приносили півнів, щоб Домовик беріг зерно.

25 вересняосіннє свято СвiтовидаВелике свято Врожаю, пов’язане з рівноденням і за значенням рівне Великодню. Всенiчне моління в храмі Свiтовида (покровителя хліборобства), принесення жертв, ворожіння за священним напоєм про майбутню зиму, обряд закликання наступного врожайного року: жрець ховається за ритуальним короваєм (заввишки в зріст людини), запитує, чи бачать його люди. Після відповіді «Не бачимо!» загадує: «Дай, Боже, щоб і в наступному році не бачили!».

27 вересняПасіка (осіння) — свято пасiчникiв. У цей день заносять вулики. Земля «вкривається», «лягає спати» на зиму. Початок осінньо-зимових робіт, сезон весіль, вечорниць. Дiвочi молитви про одруження.



Як подає С. Килимник, молодиці й дівчата у вівторок та середу «зустрічають» Русалок, пригощають (розкладають їжу в полях, лісах, запрошують Русалок «їсти й пити та охороняти наші ниви»), а в четвер настає найголовніша фаза святкування – Русальський Великдень.