Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (український календар).

Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді у Богів можна випросити все, що потрібно людині. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у березні на Дажбожих онуків чекають такі свята:

1 березняЛастівка — одне з пташиних свят. Спів веснянок.

9 березняСорочини — пробудження Матінки Землі. Прилітає сорок різних пташок із різних країн. Бубликами закликаємо пташок із Вирію (сорок бубликів або печиво у вигляді пташок — «жайворонків» роздають дітям). Птахи приносять на крилах Весну. Варять галушки. З цього дня проганяють Мороза, викидаючи йому за вікно по одному з житніх колобків, які випікали спеціально в цей день.

15 березняВербиця, або Вербна неділя. Освячення верби — Прадерева Всесвіту, хльоскання вербовою гілкою є магічним побажанням здоров’я.

17 березняПасіка (весняне свято бджолярів). Освячення пасіки, моління за бджолині poї, винесення вуликів.

19 березняНавський Великдень, або Чистий четвер. День передвеликоднього очищення. Замовляння проти всякого зла. Душі померлих приходять на землю (їм на ніч залишають купіль). Купання в річках або символiчнi обливання річковою водою до сxiд сонця, щоб бути міцним i здоровим.

22 березняВеликдень Дажбожий. Перша неділя після Весняного рівнодення. День стає довшим за ніч — великим. Свято Перемоги світла над темрявою. Прадавнє свято пробудження всієї Природи, народження нового циклу життя. Випікання ритуальних кopoваїв, освячення писанок, їжі, моління до Дажбога i вcix Богів у Сварзі. Дiвочi хороводи.

23 березняВолочільне. Обливаний понеділок. Понеділок після Великодня: парубки ходять по хатах i обливають дівчат, за що дівчата обдаровують їх писанками (воду для обливання необхідно брати з річки о 12 год. ночі — ця вода має цiлющi властивості).

25 березняБлаговіщення. Пробудження Перуниці (пробудження Блискавиці від зимового сну). Обряди Зустрiчi Весни: розкладають багаття на мостах, стрибають через вогонь (очищення), кидають у річку жертовний хліб. Звичай випускати на волю пташок. Суворі заборони щодо починань будь-яких справ. Не можна зачинати нового життя ні людям, ні тваринам. За повір’ями, навіть птахи не в’ють гнізда.

26 березняБлаговісник. Пробудження Перуна. У цей день може прогриміти Перун-громовержець. З цього дня можна починати ciвбу. Освячення зерен для посіву.

29 березня — Радуниця. Обіди на могилках Предків: моління за Piд, поминання покійних родичів, прохання їхнього покровительства й охорони живих. Тризни (поминальні братчини (спільне споживання їжі) військові ігри, змагання), «оклички». Поминальна неділя після Великодня.


Як подає С. Килимник, молодиці й дівчата у вівторок та середу «зустрічають» Русалок, пригощають (розкладають їжу в полях, лісах, запрошують Русалок «їсти й пити та охороняти наші ниви»), а в четвер настає найголовніша фаза святкування – Русальський Великдень.