Звернувся юдей до рабина:
— О ребе, у мене таке горе, таке горе!
— Та що там у тебе, Абраме, сталося?
— Ой-вей, мій син став християнином, що робити?
— Та то ж таке горе, що я не дам тому ради, хіба що звернися до самого бога…
Зійшов Абрам на гору Сінай, підняв руки до неба й кричить несвоїм голосом:
— О боже, о боже, поможи!
Бог довго не звертає уваги на ґвалт. Зрештою, йому набридає. Єгова виглянув із-за хмари й спитав:
— Що то за лемент, Абраме?
— О боже, мій син став християнином!
— Ну то й чого ти кричиш так несамовито? Мій також…
* * *
Піп проводить заняття з християнської етики в дитячому садочку. Гладить дітей по голівках і лагідно говорить:
— Запам’ятайте, діточки, на все життя: бог трансцендентний...
* * *
Зустрілися два приятелі.
— Уявляєш, вчора ходив до церкви — ну, гріхи спокутувати і таке інше. Дивлюся, заходить якась молодиця і ПАЛИТЬ!!! Уявляєш?! ПАЛИТЬ У ЦЕРКВІ!!! Я ледь пиво з рук не випустив!
* * *
Настав «страшний суд». Першими перед Ісусом постали його апостоли. Тож у них він і запитує:
— Ну що, Петре, був одружений?
— Був, Ісусе, — зітхає.
— В рай!
— Ти, Луко, був одружений!
— Так, Ісусе!
— В рай!
— А ти, Андрію, був одружений?
— Був! І навіть двічі!
— В пекло!
— За що, Ісусе? Я ж двічі був…
— У нас рай для мучеників, а не для ідіотів!
* * *
Спустився Єгова-Саваоф на землю — перевірити, як ідуть справи. З ним Христос. От ідуть вони, бачать бідного селянина у розірваному одязі, який оре поле.
Єгова вигукує:
— Що це, Ісусе?
— Ну як же, тату, ти ж сам сказав: «у поті чола добуватимете хліб свій!».
— Та я ж просто пожартував щодо цього! Адже я зовсім не це мав на увазі!..
Ідуть далі. Дивляться — лікарня. Зайшли до неї. Проходять повз пологове відділення, а звідти — крики, зойки, стогін.
Саваоф, жахаючись:
— Що це, Ісусе?
— А ти ніби не знаєш?! Ти ж сам казав: «у муках народжуватимеш дітей своїх!».
— Як?! Невже я міг таке сказати?! І бідні жінки мучаться?! Яке пекло!..
Ідуть далі. Єгова вигукує:
— І ніхто не здогадався, що я просто пожартував! Я працював цілий тиждень, хильнув трішки… ну й бовкнув для приколу… Невже ніхто не здогадався?!
Тут вони підійшли до Ватикану і бачать наряджене духовенство — папу, єпископа та інших.
Саваоф:
— А ось це мені подобається! Усе красиво, чисто, люди доглянуті… Хто вони, сину?
— А це, тату, ті люди, які здогадалися, що ти тоді пожартував.
* * *
Хвалиться юдейський рабин перед католицьким ксьондзом:
— Ну ким ти можеш стати? Ну єпископом, ну — кардиналом, хай, нарешті, — папою римським. Але ж не самим Богом! А от один із наших навіть у ваші боги проліз!
* * *
Підходить до попа після проповіді один крутелик:
— Слухай, братан, ну, бля, в тебе базар ульотний. Ну ти, бля, ліпиш конкретно …
— Сину мій, ти ж знаходишся в церкві! Не оскверняй божу обітель срамними словами!
— Ну, бля, як хочеш. Я просто десять штук баксів хотів на церкву відвалити…
— Стривай, братан. Та ти — в натурі крутий. Тіпа, в приколах не шаріш…
* * *
Постали перед Саваофом-Єговою водій і піп. Водія Саваоф відправив у рай, а попа — у пекло.
— Помилуй, боже! За що? — здивувався чорноризник.
— Бо на твоїх проповідях парафіяни спали, замість того, щоб молитися. А в його автобусі вони молилися, замість того, щоб спати...
* * *
Християнська дівчина молиться: «Свята Діво Маріє, що зачала без гріха, допоможи мені згрішити, не зачавши...»
* * *
Урок християнської етики у першому класі. Викладач, християнський піп, не утруднюючи себе, монотонно читає євангеліє про життя «Ісуса Христа, Господа і Спасителя нашого». Діти слухають бородатого товстопузого дядька в чорній рясі і... мовчать. Через кілька уроків піп бачить, що діти нічого не розуміють. Спитав у досвідчених вчителів, як йому знайти підхід до дітей. Йому й порадили спочатку виробляти у дітей образне мислення, бо тексти Нового Заповіту важко сприймають навіть дорослі люди.
От приходить піп на наступний урок і, посміхаючись до дітей, починає здалеку:
— Уявіть собі, дітки, ліс, у лісі — дерево, на дереві — маленьке боже створіння, таке руденьке, з гострими зубками, з пухнастим хвостиком... Хто це, діти?
Діти мовчать і насторожено дивляться на дивакуватого чорноризця. А той продовжує:
— Це створіннячко гризе горішки, може стрибати з дерева на дерево... Ну, хто це, діти? Ну, дітки, сміливіше.
На останньому ряду піднялася тремтяча дитяча рука.
— Ну, Миколко, молодець! Скажи хоч ти.
— Я, звичайно, не впевнений... Можливо, правильно було б відповісти, що це — «Ісус Христос, Господь і Спаситель наш», але ж дуже вже на білочку схоже...
* * *
Сорок років водив Мойсей гендлярів по пустелі, та все дарма. Сусанін зі своїми за пару днів упорався.
* * *
День святого Валентина — для відсталої молоді. А для розвиненої є Купальська ніч.
* * *
Тато Карло довго шукав свого Буратіно. Кого він тільки не питав, ніхто не знає і не бачив.
Нарешті «добрі люди» порадили:
— Піди в Єрусалим, там є «син теслі», який усе знає. Тільки він зможе тобі допомогти.
Пішов тато Карло до Єрусалиму, знайшов Ісуса Христоса, та й розповідає йому.
— Я старий тесля, ось уже десять літ шукаю свого сина, який ще маленьким пішов з дому...
Ісус, радісно розкривши обійми:
— Тату!
— Буратіно!
* * *
Зустрічаються два крокодили:
— Ну, як полювання?
— Двох негрів з’їв. А ти?
— А я одного москаля.
— Брешеш! Ану ж дихни!
* * *
Негр стоїть посеред вулиці і п’є молоко. Підходить дядько, зупиняється, довго дивиться і каже:
— Ні, синку, не допоможе.