З глибоким сумом сповіщаємо, що 7 квітня на 76-му році життя відійшов на Луки Сварожі рідновір, голова Спілки кобзарів України

Василь ЛИТВИН.

Василь Степанович — один із перших в Україні зрозумів важливість відродження Рідної віри. Саме з його рук ми отримали книжку Володимира Шаяна «Віра Предків Наших», з якої почалося і наше прозріння.

Василь Литвин — кобзар, співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат Премії фонду Т. Г. Шевченка, композитор, філософ, краєзнавець, член Історичного клубу «Холодний Яр».

Василь Степанович Литвин народився 4 червня 1941 р. в с. Федорівка Піщано-Брідського р-ну Кіровоградської обл. Перші уроки гри на бандурі отримав від Михайла Івановича Білошапки, керівника художньої самодіяльності Кролевецької ткацької фабрики. У 1961 р. вступив до Київського музичного училища по класу бандури (викладач А. Омельченко). Але через складне матеріальне становище в 1964, не закінчивши ІІІ курсу, змушений був залишити навчання й став працювати у Чернігівській та Тернопільській філармоніях. З 1966 по 1968 перебував на військовій службі. Після демобілізації працював у клубі с. Іванків Бориспільського району Київської області. Був солістом оркестру українських народних інструментів Музично-хорового товариства УРСР. Часто виступав у концертах сам та дуетом з братом Миколою.

У репертуарі Василя Литвина переважали давні українські народні пісні, серед них: «Ой не пугай, пугаченьку», «Про Супруна», «Про Морозенка», лемківська пісня «Будь здорова, Землице», «Гей, браття опришки», «Кров людськая — не водиця» (муз. П. Майбороди), а також твори українських композиторів-класиків. Він є автором власних творів: «Вітер віє — поле мріє», «Вийшов місяць і зоря», «Дума про матір» на сл. Б. Олійника, «Народе мій», «Чародійна кобзо» на сл. А. Литвина, «Посланіє» на сл. Т. Шевченка, «Рятуйте, люди пісню» на сл. П. Перебийноса, уривок із Слова про Ігорів похід — «Стогін Русі», а також на сл. О. Бердника, П. Воронька та ін. Разом з дружиною Антоніною Іванівною Василь Степанович був автором проекту «Школа майбутніх Батьків-Матерів», спрямованого на виховання молоді.

Поховання кобзаря відбулося за давнім Українським Козацьким Звичаєм 9 квітня 2017 року у с. Гребені Кагарлицького району Київської області.

Висловлюємо глибоке співчуття рідним, близьким і друзям Василя Степановича Литвина. Пам’ять про цю світлу непересічну особистість назавжди залишиться в серцях його численних учнів, побратимів, рідновірів і всіх українців. Душа ж його, як і українська пісня, — невмируща!

Релігійний центр
Об’єднання рідновірів України