(курсова робота з предмету «Джерельна база Рідної віри та методика досліджень»)
Залишивши поза увагою, що це видання рекомендовано до друку вченою радою Національного університету «Острозька академія» (Протокол № 5 від 29.12.2005), як зазначено у виданні, критичний розгляд цієї книги варто розпочати із зовнішнього вигляду. Перше, що впадає у вічі будь-якій людині, це обкладинка. Уважний читач, здатний помічати дрібниці й аналізувати їх, одразу помітить, що на обкладинці «Генеалогії…» (праці, що претендує на комплексне осмислення та реконструювання міфорелігійного світогляду наших Предків, зокрема, пантеону Давньоукраїнських Богів) чомусь зображений типовий представник народу майя, або інших латиноамериканських давніх народів. Уже ця невідповідність має насторожувати. Її можна було б списати на примхи видавців, якби у якості видавця цієї книги не був зазначений сам Валерій Войтович.
Наступна деталь, на яку теж потрібно звернути увагу. Додатковим елементом книги є пропонована автором схема «Генеалогії богів давньої України». При першому ж розгляді цієї схеми неважко помітити, що вершину всієї «Генеалогії українських Богів» чомусь вінчає широко відомий масонський символ. Хіба може відомий вчений, дослідник, що в списку використаних використаних праць зазначає аж 518 джерел, не знати того, що око у трикутнику — це масонський символ — загальноприйнятий символ масонського руху, так звана «Лучезарна Дельта», або «Eye of Providence», чи «Всевидяче Око».
Так само пан В. Войтович, напевно, знав, що масонські символи — це знаки, якими підмайстри-мулярі, що заснували масонську ложу, позначали у середні віки свою роботу. А той, хто скаже, що на генеалогічній схемі все ж таки зображено сонце, хоч і кількома рангами нижче за масонський символ, мав би знати, що масони також використовували символ сонця, яке символізує істину, мужність і правосуддя.
Для того, щоб краще зрозуміти, наскільки недоречним є зображення масонського символу на схемі «Генеалогії давніх українських Богів» та ще й на верхньому щаблі цієї схеми, як на вершині піраміди з назвою «Всебог», варто детальніше розглянути, що собою являє масонство.
Масонство, за своєю суттю та віруваннями, суперечить нашій давній історії як такій. Так, масони вважають, що літочислення ведеться від 4000 р. до н. е. Отже, для них просто не існує, або ж не могло існувати, приміром, Трипільської культури. Вони здебільшого пропагують християнську ідеологію. Загальною для всіх масонських лож є легенда про царя Соломона, який вирішив побудувати великий храм — «Дім імені господа свого», причому так, щоб він символічно передав нащадкам, усім бажаючим пізнати істину, божественні знання, якими володів Адам до гріхопадіння. Про небайдуже ставлення масонів до біблії свідчить те, що ця книга використовується у ритуалі посвячення «новонаверненого». З одного боку, масонство декларує своє прагнення до нових знань, до вивчення і вдосконалення світу, з іншого — бере клятву з новопосвячених ніколи не розкривати таємниць масонства, навіки залишаючи, таким чином, будь-які здобутки цієї організації засекреченими [Масонські знаки і символи, http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/ion_100/33.php] Привертає увагу також факт існування історика масонства на ім’я Норберт Войтович, 1972 р. народження (Польща), за сумісництвом — католицький богослов. Цікавий збіг. [http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B9%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87,_%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82].
Подальший перегляд «генеалогічної схеми» дозволяє ще краще усвідомити синкретизм автора. Беручи до уваги уже зазначений вище перелік використаних автором джерел, що перевищує 500 одиниць, у його малодосвідченість чи випадковість віриться мало. Тож залишається тільки погодитися з думкою про зумисне змішування реальних історичних Давньоукраїнських Богів з нашаруваннями з інших культур та релігій. Так, дивує назва «Сонце-Ра». Кожен рідновір, що читав журнал «Сварог» 23 випуск 2011 р., пам’ятає критичну статтю «Ра-Ро-Ру-Ри з Києвої гори», де докладно пояснюється, що на наших землях ніколи не існувало культу поклоніння божеству на ім’я Ра [«Сварог», вип. 23, с. 44].
Навіть доволі поверховий погляд на «схему» виявляє іще кілька цікавинок. Так, у пантеоні Давніх Українських Богів чомусь з’являється Маковій (начебто опікун рослинного світу), ще більший подив викликають такі імена богів, як Покрова та Онуфрій. Здається, що розглядаєш не пантеон Давніх Українських Богів, а читаєш якусь церковно-слов’янську книгу. Також сумнівним є наявність Хамбога (начебто чоловіка Живи), Ями-Тата та Ямі-Мами (нібито володарів потойбічного царства Нав), які до того ж позначені як першолюди(?). До речі, назви цих богів є дещо «дитячими», хоч і співзвучними з іншими ведичними культурами.
Переглядаючи зміст, також можна помітити чимало вартого уваги. Так, серед переліку Богів можна знайти так звану Велику Богиню усього сущого, яку автор теж називає Богородицею та Орантою. Свої роздуми він підкріплює ще й малюнками, а отже, іноді виникає повне відчуття того, що в руках не генеалогія Українських Богів, а біблія.
Іще одним «сюрпризом», закладеним у зміст, є такий логічний, з точки зору автора, рядок, як: «Перун — Бог блискавки та грому» (Грім та Блискавка. Перун. Паликопа. Ілля-громовержець. Стрибог). Дуже цікаво, звідки в пантеоні Українських Богів міг взятись Ілля-громовержець? Адже широко відомо, що ім’я Ілля є давньоєврейським і означає «міць Бога» [http://sjogodni.org.ua/blog/2008-03-01-176]. За іншою версією, ім’я Ілля походить від давньоєврейського «Еліях» — «Бог мій Яхве», в буквальному сенсі — «що належить богу», а значить — боговірний, відданий і праведний. Принесене це ім’я християнством з Візантії як біблійне ім’я пророка Іллі й стало широко вживатися росіянами. А до християнських свят увійшло як ім’я проповідника віри в господа [http://vorobus.com/2010/08/imya-illya.html].
Аналогічне запитання стосується й імені Зилот Симон. У першу чергу — за яких причин воно могло з’явитися в одному ряді зі славними іменами Українських Богів? Симон (івр. Шимон — «він почув») — поширене біблійне ім’я єврейського походження, а також прізвище і православне канонічне ім’я [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BD_(%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F)]. Щодо Зилота — тут теж усе складно, адже це ім’я також біблійне. Зилот мовою оригіналу — ревнитель (Лк., 6: 15; Діян. 1: 13: «прозвание, данное одному из 12 апостолов — Симону для отличия от другого апостола Симона-Петра»). Варто зазначити, що «Зилоти» — це ціла секта, яка має свої витоки у давньоєврейському часі. Прославилися «Зилоти» тим, що (мовою оригіналу) «особенно старались только о сохранении истинной веры и очищении себя от нечистот языческих» (1 Мак. гл. 2 и др.) [http://jesuschrist.ru/lexicon/NikiforEncyc/%C7%C8%CB%CE%D2]. Яким чином Зилот Симон може бути у ряді Божеств — опікунів рослинного світу, відомо лише пану В. Войтовичу.
Переглядаючи це видання, можна помітити і багато незвичних речей. Проте деякі «ріжуть» навіть недосвідчене око занадто сильно. Наприклад, «Фольклорні та історичні витоки образу святого Юрія Урай Рай (Святий Юрій — син Божий. Святий Юрій — герой-воїн)». Усім, хто хоча б дотично цікавився міфологією давніх українців, відомо про цілковиту відсутність у язичницькому пантеоні якихось «святих».
Тяжко сказати, з якою метою пан В. Войтович так часто звертається до християнства і навіщо намагається змішати Українських Рідних Богів з представниками зовсім іншого «табору», коли більшість дослідників спрямовують свої зусилля на очищення Рідної віри від християнських нашарувань. Можливо, відповіддю на це є символ всевидючого ока...
На думку спадають слова з Велесової Книги: «А як трапиться між вами блудень, що схоче рахувати Богів…»
Бажена,
студент другого курсу
Української Духовної академії рідновірів;
факультет Богослов’я
Перелік використаних джерел
1. Войтович В., Генеалогія богів давньої України. — Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2007. – 556 с.: іл..
2. Войтович Н. — Стаття доступна за веб-адресою:
3. Значення імені
http://sjogodni.org.ua/blog/2008-03-01-176
4. Значення імені Ілля
http://vorobus.com/2010/08/imya-illya.html
5. Значення імені Симон
6. Ра-Ро-Ру-Ри з Києвої гори // журнал Сварог, випуск № 23, 2011 р.
7. Масонські знаки і символи. — Стаття доступна за веб-адресою: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/ion_100/33.php