Об’єднання рідновірів України (повна назва — Релігійний центр Об`єднання релігійних громад рідновірів України; скорочено: ОРУ) — зареєстрована в Державному комітеті у справах релігій конфесія Української рідної віри (Свідоцтво про реєстрацію Статуту ОРУ № 33 від 24 травня 2001 р.).

ОРУ є українською релігійною організацією, яка продовжує традиції етнічної релігії Київської Русі, а отже, є її спадкоємцем і правонаступником.

Після того, як князівська верхівка Руської держави, прийнявши чужовір’я, проголосила візантійське християнство офіційною релігією, то традиційну етнічну релігію Київської Русі стала знищувати «вогнем і мечем». Рідновірські храми, святилища, капища були зруйновані, статуї Богів потрощені, книги спалені. Більшість духівників Предківської віри — волхви, жерці, кудесники… — схристиянізованою державою була винищена. Сповідники Рідних Богів зазнавали страшенних утисків і гонінь. Вчинено наругу і над світоглядом русичів, Віру їхніх батьків і дідів стали називати поганською, язичницькою…

Однак Рідну віру наших славних Предків повністю знищити не вдалося. Вона проіснувала тисячу років (з часів Київської Русі до Незалежної України) у прихованих формах паралельно з офіційним християнством. У 1934 р. професор Львівського університету Володимир Шаян започаткував наукову реконструкцію і відродження Рідної віри як автохтонної української конфесії.

Перша громада українських рідновірів-язичників створена у Києві у 1993 році (Громада «Православ'я», реєстр. свідоцтво № 829 від 18 червня 1997). А перший Всеукраїнський собор Рідної віри відбувся 25 серпня 1998 року. Він затвердив Символ Віри, релігійний славень «Слава Велика» та Застороги нащадкам. На Соборі було прийнято рішення про створення Об'єднання рідновірів України з релігійним центром у столиці Русі-України Києві. Нині до ОРУ, яке очолює Галина Лозко (Волхвиня Зореслава), входить до 30 реґіональних громад, які діють в різних областях України.

За майже два десятиліття діяльності рідновіри мають здобутки у багатьох галузях народної духовної культури: видавнича справа, в тому числі переклад на сучасну мову давньої історико-духовної пам’ятки Київської Русі — Велесової Книги, яка дивом уціліла, журнал «Сварог», наукова реконструкція астрономічного календаря, за яким жили наші Предки, відновлення системи української обрядовості та звичаєвої культури.

Було відновлене і прадавнє літочислення. Так, 1993 рік став 7501 літом від Трипілля. А кожне нове літо — Новоліття — стало починатися, як і понад тисячу років тому, з настанням першого весняного Молодика («молодий» Місяць перед Весняним рівноденням).

У літо 7510 створено Українську Духовну Академію Рідновірів (реєстраційне свідоцтво № 58 від 25 вересня 2002), де навчаються священнославителі Рідних Богів. Така Академія нині потребує власного приміщення. Поки що діяльність рідновірської конфесії здійснюється виключно за рахунок ентузіазму окремих особистостей, лідерів рідновірського руху, патріотів України.

ОРУ на ознаменування 10-ліття Незалежності Русі-України заснувало нагороду за Відродження Рідної віри — Орден Святослава Хороброго (на честь останнього князя-рідновіра). Цієї нагороди уже удостоєні письменники, видавці, спонсори. Тож не пропустіть історичний шанс! Створення першого в Європі Храму Рідних Богів буде здійснено вперше — Україна матиме пріоритет, а ім’я будівничого справді увійде в історію.

Враховуючи, що храми та інші споруди Рідної віри були зруйновані державою, відновлення історичної справедливості мало б спиратися на законне надання державою приміщень та повернення рідновірам старих культових місць для побудови Храму Рідних Богів. У Києві — це історично відоме на вул. Володимирській № 3 місце зруйнованого ще в 988 р. Храму Рідних Богів, так зване Володимирове капище. Нині, коли конфесія відроджується, доцільно було б надати ОРУ і державні кошти для підтримки своєї власної автентичної Церкви.

Історична довідка про існування Храму Рідних Богів (м. Київ, вул. Володимирська, 3)

Повість врем’яних літ: «И постави кумири на холму вні двора теремного: Перуна древяна, а главу его сребрену, а ус злат, и Хорса, Дажьбога и Стрибога, и Симаргла и Мокошь».

1975 р. під будинком № 3 по вул. Володимирській (під час ремонту) виявлено залишки язичницького храму (капища), де, згідно літопису, стояли шість Богів Володимирового пантеону та жертовник. У місцевості навколо святилища і в порівняльній близькості від нього знайдено чимало рідновірських оберегів, предметів язичницького богослужіння та поховання двох жінок з предметами культу (Толочко П., Боровський Я. Язичницьке капище в городі Володимира // Археологія Києва. — К.: Наук. думка, 1979. — С. 3–10).

Довідка про будинок № 3 по вул. Володимирській

— невеликий двоповерховий, відомий як «будинок П. О. Трубецького». Тут ще в 1872 р. було виявлено древню кладку святилища та інших прилеглих до нього споруд. Нині в цьому приміщенні кілька кімнат займає одна з філій Інституту Археології, а решта здається різним дрібним фірмам.

Довідка про голову ОРУ

Галина Сергіївна Лозко, 1952 р. н., Волхвиня Зореслава, голова ОРУ та Київської громади українських язичників «Православ’я», доктор філософських наук, професор, народознавець і релігієзнавець, член Національної спілки письменників України, засновник і редактор часопису «Сварог», автор численних праць про давню українську культуру, серед яких книги: «Волховник. Карби язичницького віровчення», «Українське язичництво», «Правослов. Молитви до Рідних Богів», «Іменослов. Імена слов’янські, історичні та міфологічні», переклад на українську мову Велесової Книги, «Рідна читанка», «Волховник: Правослов Рідної віри», науково-популярні видання «Коло Свароже. Відроджені традиції», «Дочка Сварога», наукові праці «Пробуджена Енея», «Орден Бога Сонця»; підручників та лекторіїв: «Українське народознавство», «Етнологія України»,  «Етнодержавознавство», «Боги і народи» (курс релігієзнавства) та ін. Є редактором та упорядником зібрання праць професора Володимира Шаяна «Віра Предків наших», виданого в Україні до 110 річниці від дня його народження. Посвячена на Волхвиню 7 жовтня 1994 р.