Прийнята 17.08.2012

УХВАЛА

ДЕВ’ЯТОГО РОДОВОГО СЛОВ’ЯНСЬКОГО ВІЧА


І. Учасники Віча

Дев’яте Родове Слов’янське Віче відбулося 16–18 серпня 2012 року біля містечка Соботка на священній горі Слєнжа  (Польща). У ньому взяли участь представники таких країн і організацій:

  • Польща: Конфесія «Родзіма Вяра» (Вроцлав): громади областей Сленск, Помор’я, Мазовше; рідновірська група «Ватра» (Вроцлав); Політична партія «Звьонзек слов’янський»; Товариство традиції і культури «Ніклот».
  • Україна: Релігійний центр Об’єднання Рідновірів України (ОРУ): Київська громада «Православ’я», Бориспільська громада «Поляни»; Тернопільська громада «Сварга»; редакції журналу «Сварог» та газети «За Рідну Віру!»; видавництво «Мандрівець», Тернопіль;
  • Росія: «Союз венедів»: громада імені Святослава Хороброго, Санкт-Петербург; редакції газети «Ярь» і журнала «Волх».
  • Болгарське Товариство «Дуло» (Русе, Софія).

Привітали Віче і надали свої повідомлення: Об’єднання хорватських рідновірів «Перунова Святиня» (Хорватія) та Товариство рідновірів Боснії і Герцеґовіни «Сварожий круг».

У якості гостей у Вічі взяли участь: Громада «Свага» м. Рига (Латвія), а також учені, дослідники слов’янського рідновір’я.

Всього у Вічі взяло участь 29 осіб, з яких було 25 делегатів та 4 гостя.

З різних причин не змогли взяти участь, але надіслали на адресу Віча свої привітання представники: Сербії (Інформаційний центр «Свевлад»); Громада старовірів «Світовид» (Словенія), які надіслали на обговорення Віча пропозиції щодо поліпшення якості спілкування духовної верстви слов’ян — волхвів та жерців.

Напередодні Віча 16 серпня 2012 р. проведено науково-практичну конференцію «Нагальні питання рідновірства та слов’янства» (м. Соботка). Віче координував Сташко Потребовський, Старійшина Руху «Родзіма вяра», Вроцлав, Польща.


ІІ. Мета Дев’ятого Родового Слов’янського Віча:

  1. Встановлення, розширення і зміцнення зв’язків з рідновірськими громадами слов’янських країн, співпраці з науковцями, однодумцями і одновірцями.
  2. Обмін досвідом розвитку Рідної віри в слов’янських країнах та інформацією про стан рідновірського руху за минуле річне коло.
  3. Дати оцінку Родовому Слов’янському Вічу як формі співпраці рідновірів та визначити необхідність змін, продиктованих історією розвитку рідновірських рухів у слов’янських країнах.
  4. Зміцнити початкові та запропонувати нові форми спілкування рідновірів у рамках Родового Слов’янського Віча, які в нових умовах носитимуть науково-збагачувальний характер і сприятимуть втіленню в життя «Стратегічної програми розвитку Слов’янської Рідної Віри» та документів, прийнятих попередніми Вічами.
  5. Прийняти нову редакцію Статуту Родового Слов’янського віча з додатками та уточненнями.
  6. Домовитися про форму, місце і час проведення наступного Родового Слов’янського Віча і обрати координатора на наступне річне коло.
  7. Запропонувати теми для обговорення наступного Родового Слов’янського віча: Моральні принципи Рідновірського руху; Символіка Родового Слов’янського віча.

ІІІ. Дев’яте Родове Слов’янське Віче зазначає:

1.Багатюща спадщина, спільна для всіх слов’ян — це найкраща основа для дружби та співробітництва між усіма слов’янськими народами. Рідна віра стверджує існування релігійної та світоглядної альтернативи світовим релігіям і може стати духовним вибором для багатьох сучасних слов’ян; Родове Слов’янське віче здатне утвердити думку про те, що ренесанс етнічної релігії у всіх слов’янських країнах — це доконаний факт, з яким слід рахуватися.

Поширення Рідної віри серед слов’ян відбувається неоднорідно й різними шляхами. В Україні та Польщі ці рухи спираються на започатковану слов’янськими філософами В.Шаяном та Я. Стахнюком традицію (в 30-х роках ХХ ст.); в Росії — Віктором Безверхим (у 80-х роках ХХ ст.); у південно-західних слов’ян (Чехія, Словаччина, Хорватія, Боснія) а також деяких регіонах Росії він формується стихійно лише на рубежі ХХ–ХХІ ст. уже новими ініціаторами на основах переважно молодіжної язичницької субкультури, яка стає популярною, якщо не сказати «модною». Далеко не в усіх країнах Рідна віра має офіційний (зареєстрований державою) статус. Через це, а також через упереджене ставлення офіційних інституцій, ЗМІ та одержавлених церков до рідновір’я, зв’язок між рідновірами-традиціоналістами, що спираються на наукові методології відродження Рідної віри, і сучасними молодіжними язичницькими групами не набув спадкоємних якостей.

2. Відродження Рідної віри є досить складним і делікатним завданням, яке має орієнтуватися не тільки на знання філософських і світоглядних основ давніх слов’ян, а й на глибокі системні здобутки науки, фольклору та етнографії, якими часто молоде покоління не володіє в достатній мірі. Науковці-славісти досі ще залишаються далекими від вирішення практичних завдань відродження і зміцнення рідновір’я, фахівці з релігієзнавства можуть брати участь в наших конференціях лише з метою вивчення рідновірського руху, а не з метою співпраці та науково-консультативної допомоги. Для рідновірів же суміщене проведення конференцій і Віча потребує певних компромісних (зближених) формулювань тематики, мети і завдань цих форумів, що становить особливі складнощі для організаторів конференцій і не вирішує практичних завдань Рідної віри. Тому вирішення проблем рідновірів цілком і повністю лягає на плечі наших власних науковців-рідновірів та жерців-практиків.

3. Все по-справжньому цінне і якісне, як правило, формується впродовж тривалого часу, дбайливо передаючись від покоління до покоління. Екзистенційний нігілізм (переконання, що «життя не має ніякої цінності», конфлікт «батьків і дітей») руйнує Традицію нації, яка гине, так і не використавши здобутки цілих поколінь. Молодь, яка ігнорує або не поважає здобутки своїх попередників у першому ж поколінні (батьків), не може відродити віру Предків, яку втрачено давноминулими поколіннями (прапрадідами) — це аксіома. Як наслідок, у молодіжній язичницькій субкультурі виникають рухи, які часто ґрунтуються на фантастичних уявленнях про віру Предків, завищеній самооцінці та амбіціях окремих діячів, неадекватних обрядових та магічних практиках, або обмежуються чисто віртуальними формами, так і не втілюючись у практику щоденного життя. Сучасний нью-ейдж досить часто рядиться в шати популярного язичництва, однак, як би він не називався, він не може замінити віру наших рідних Предків. До нього треба ставитися як до хвороби дитячого віку — дорослішаючи, свідома людина продовжує пошук правильного шляху і неодмінно його знаходить.

4. Нагальним завданням Родового Слов’янського віча досі залишається пошук однодумців та одновірців серед західно- та південнослов’янських народів. Залучення їх до нашого родового кола можливе лише через зростання авторитету нашого Віча. Ми повинні не тільки донести інформацію про духовні основи Рідної віри та наш багатий практичний досвід, а й стати духовним і моральним авторитетом, зразком для наслідування; дбати про високий позитивний образ нашої спільноти.

5. За 9 років свого існування Родове Слов’янське віче вже практично випробувало традицію родового кола, яка так дошкуляє любителям соціальних пірамід, а також створило цілий ряд конструктивних документів стратегічного характеру щодо розвитку Рідної віри та самозбереження Слов’ян як великої суперетнічної спільноти з власною самобутньою духовною культурою. Наші напрацювання широко використовуються рідновірськими організаціями різного напрямку, навіть тими, які до нас не належать або вважають себе альтернативними, що свідчить про наш інтелектуальний вплив на рідновірський рух у цілому. Це помітно як у їхніх філософських запозиченнях, так і в термінології, і взагалі будь-яких дискусіях на теми, давно усталені в науці, інформація про які виявилася цілком невідомою чи несподіваною для неофітів.

6. Водночас, викристалізувалося здорове ядро дієздатних рідновірських організацій, які стоять на традиційних автохтонних засадах і є відповідальними за збереження витокових основ Рідної віри. Нам є чим поділитися з молодим поколінням. Тому нагальним завданням Родового Слов’янського Віча має стати вироблення таких форм нашої роботи, які б могли максимально задовольнити інтерес слов’янської молоді до віри Предків, її духовних, світоглядних основ та обрядово-звичаєвих практик, використовуючи для цього новітні технології, постійно осучаснюючи процес навчання та виховання рідновірської молоді. Таку мету здатні втілити лише компетентні відповідальні провідники Рідної віри слов’ян, а не аматори-початківці.

7.Мета Дев’ятого Родового Слов’янського Віча досягнута. Стратегічна ж мета залишається актуальною завжди: об’єднання зусиль слов`ян-рідновірів для відродження споконвічної етнорелігійної культури і збереження слов’янського суперетносу.

ІV. З організаційних питань прийнято такі рішення:

1. Оприлюднити документи Дев’ятого Родового Слов’янського Віча в своїх власних та інших доступних нам засобах масової інформації: газетах, інтернет-сторінках, форумах, віснику «Слава!» рідними мовами всіх учасників.

2. Вивчити матеріали науково-практичної конференції «Нагальні питання рідновірства та слов’янства», проведеної 16 серпня 2012 р. (Польща). По можливості опублікувати збірку чи окремі доповіді конференції.

3. Прийняти нову редакцію Статуту Родового Слов’янського Віча в частині тлумачення процедурних питань.

4. Повернути Родовому Слов’янському вічу початкову ідею наради слов’янських Волхвів за принципом делегування, як це було задумано з самого початку і відповідає Статуту віча, прийнятому на IV Родовому слов’янському вічі (Польща, 2006). Таким чином, ця нарада матиме більш оперативний характер спілкування керівників рідновірського руху, добре знайомих з поточним станом справ, які вирішуватимуть питання по суті, а працюватимуть значно серйозніше і добросовісніше. Для ширшого ознайомлення з Рідною вірою інших слов’ян продовжувати різні форми співпраці, які потребують організації масових заходів — фестивалів, конференцій, фольклорних та мистецьких виставок та ін.

5. Вивести зі складу Оргкомітету Родового Слов’янського віча Тулаєва Павла Володимирова (згідно поданої заяви), Сацевича Володимира Олександровича (по факту вибуття). Списки членів Оргкомітету оприлюднювати разом з Ухвалами Віча.

6. З метою підвищення ефективності рідновірської практики, відновлення  духовного суспільного стану Рідної віри заснувати щорічні збори Слов’янських Волхвів з постійно діючим семінаром в м. Ужгороді, де здійснювати навчання духовної верстви Слов’ян, корпоративний обмін знаннями і досвідом, майстер-класи та інші науково-збагачувальні заходи.

7. Десяте Родове Слов’янське Віче провести в 2013 році в Україні (м. Ужгород) на початку липня. Усім учасникам Віча підготувати пропозиції щодо символіки Родового Слов’янського віча, а також виробити рекомендації щодо аксіологічних та моральних принципів рідновіра.

8. Координаторами Родового Слов’янського Віча на наступне річне коло призначити від східних слов’ян Лозко Галину (Україна), від південних слов’ян — Матяша Анжура (Словенія).

Голови делегацій Дев’ятого Родового Слов’янського Віча:

Сташко Потребовський, Польща
Галина Лозко, Україна
Віктор Федосов, Росія
Антон Рачев, Болгарія

17 серпня 2012, г. Слєнжа, Польща.

ДОДАТОК:

Список Оргкомітету Родового Слов’янського віча:

Матьяш Анжур (Словенія),
Галина Лозко (Україна),
Александра Маринковіч-Обровскі (Сербія),
Станіслав Потребовский (Польща),
Антон Рачев (Болгарія),
Олексій Тищенко (Росія)

Затверджено: 17.08.2012 (г. Слєнжа)