Богознавство

Великдень прийшов у Київ 18 березня. Великий день. Нарешті сталася довгождана Перемога Дажбожої сили світла і тепла над темрявою і зимовим холодом. І з усіх куточків древньої столиці Русі-України до Центрального капища рушили онуки Дажбожі, щоб своєму тепло-світлому Діду-Прабогу дяку скласти і Славу співати.

Далі...

Одна із дискусій, яка нещодавно розгорілася у «Фейсбуці», — мовляв, вінок може вдягати лише дівчина та й то — до одруження — нагадала мені один дуже неприємний випадок майже двадцятилітньої давнини. Якось у музеї під відкритим небом одна з відомих етнографів-фольклористок (не буду називати її прізвище) кричала на сільських жінок, які приїхали до Києва показати науковцям свої місцеві звичаї та обряди: «Голомозі! Ану вдягніть хустки!». Сама «етнографиня» постійно носила хустку, причому всі ми знали, що під нею вона ховала далеко не завжди чисте волосся.

Далі...

Урочистим славленням Бога прі і боріння — Перуна, віншуванням рідновірів — чоловіків і парубків — та поминанням героїв, «що свою землю Руську удобили, і наших старотців, що стратили сили за Русь на тих бойовищах з ворогами нашими…», розпочався у Києві Перуновий тиждень.

Далі...

Гарного недільного дня, 22 квітня, Львівська громада українських рідновірів «Галичани» вшанувала весняних Богів пробудження Природи — Ладу, Лелю та Ярила. Попри прогнози синоптиків, що віщували дощ, стояла напрочуд ясна, сонячна погода — Боги відгукнулися на запрошення онуків Дажбожих.

Далі...

Серпень — останній місяць літа, місяць достигання багатьох видів плодів — Спасівка

Прийшов Спас — готуй рукавички про запас!

Спасівка або Спасич — одна із давньослов’янських назв мiсяця серпня. Оскільки у серпні вже достигало багато плодів, наші Предки вважали, що зі збором урожаю цих плодів вони будуть врятовані (спасенi) від голоду взимку. Опікувався дозріванням кожного плоду праукрaїнський Бог Спас — Сонячний Бог земного достатку. Тому й вшановували давні слов’яни його щоразу, коли збирали перший урожай того чи іншого плоду.