З глибоким сумом сповіщаємо, що 21 липня 2016 р. о 7 годині ранку відійшов на Луки Сварожі славетний язичницький художник

Сонцеслав Віктор КРИЖАНІВСЬКИЙ,

автор численних мистецьких творів, образів Рідних Богів, монументальних полотен про традиції Предків, розписів язичницьких храмів та центрів.

Віктор Крижанівський — це, безперечно, ціла мистецька епоха у відродженні Віри Предків. Він один з перших, хто звернувся до язичництва як духовної системи і втілив її бачення в своїх творах, щоб донести до людей ту світлу радість природної віри, яка на кінець ХХ ст. була вже досить призабутою. Його духовним кредо було: не протиставлення релігій і людей, а єднання навколо рідної спадщини. Він умів майстерно показати переваги рідного, природного і вічного над чужим, штучним і тимчасовим.

Його картинами прикрашено тисячі язичницьких книг, календарів, мистецьких альбомів. Його праці є в кожному рідновірському домі. Нам ще важко збагнути таку велику втрату Людини, Митця, Рідновіра. Пам'ять про Сонцеслава завжди залишиться в наших серцях.

Похований Сонцеслав Віктор Крижанівський у Києві на Лісовому кладовищі. На прохання родинии язичницький обряд поховання провів заступник голови Об’єднання рідновірів України, жрець Вогнедар.

Висловлюємо щире співчуття родині, близьким та усім шанувальникам творчості вірного Велесового внука — Сонцеслава.

Вічна пам’ять славетному митцю!

Релігійний центр Об'єднання рідновірів України

Напнуло небо траурні мости,
Стоїть в зажурі все Свароже військо,
Бо відійшов у неземні світи
Мудрець, художник Віктор Крижанівський.

Своє мистецтво людям дарував,
Мов сонце світу променів перлини,
В святе безсмертя входить Сонцеслав,
Залишивши для вічності картини.

У всесвіт він поніс свої думки,
Щоб малювать у космосі бездоннім,
Як праслав’янства сяючі струмки
Вплітаються у рік нових симфонію.

А у серцях — пекучий горя щем.
Нема для нього фарб і нот, і слів.
Вся України плаче за митцем
І буде пам'ятать повік віків
.

....................................Олеся СІНЧУК

 

ДУХОВНОМУ ЖИТТЄПИСУ СОНЦЕСЛАВА ЛИШЕ ПОЧАТОК...

Віктор Крижанівський (Сонцеслав) народився 12 травня 1950 року в с. Заячівка на Волині. У 1982 році закінчив Київський державний художній інститут. Він був професором кафедри дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, членом Національної спілки художників України, доктором філософії образотворчого мистецтва Кінґстонського університету (США), учасником міських, республіканських та міжнародних виставок. За тридцять років творчої діяльності влаштував двадцять персональних виставок. Його самобутні твори зберігаються у музеях України та в особистих колекціях шанувальників мистецтва багатьох країн світу.

До рідної віри митець прийшов шляхом власного переосмислення духовної історії Київської Русі. У 80-х роках минулого століття він спілкувався з відомим дослідником язичництва слов'ян і Русі академіком Борисом Рибаковим, від якого навчився позитивному ставленню до слов'янської духовної спадщини. Власне, духовне прозріння настало, коли збагнув, яку безцінну культуру ми втратили з приходом на нашу землю чужовір'я. Відтоді Віктор став створювати образи Рідних Богів і картини на тему рідних обрядів, духовної культури українців, починаючи від часів Трипілля — й до наших днів. Є в його митецькому доробку й картини на тему жорстокого знищення рідних святощів войовничим християнством (напр., «Вогнем і мечем», «Повалений дух Роду» та ін.).

З Київською громадою українських язичників «Православ'я» художник познайомився з перших днів незалежності України. Він був присутнім уже на перших обрядах, які здійснювала наша громада (див. світлину «Громада «Православ’я». Святвечір. 1993 р.», зроблену у бібліотеці № 13 на Відрадному). Навіть перші святкування Коляди й Великодня відбувалися в приміщенні художньої школи, в якій викладав Сонцеслав (біля Метро «Чернігівська»). Ми вперше побачили роботи художника ще на металевих пластинах і з хвилюванням чекали, коли вони будуть надруковані в кольорі на папері.

Тому персональна виставка Віктора Крижанівського в національному Музеї історії України «Ми слов'яни» стала значною подією для всіх рідновірів. Вона привернула увагу до Рідної віри багатьох мислячих українців. Тоді для популяризації Рідної віри для широкого загалу ми вирішили кожен образ підписати коротким поясненням про Бога чи Богиню Рідної віри, і я написала ці тексти. Мені випала честь бути ведучою того мистецького свята, тож пам'ятаю піднесені й схвильовані відгуки всіх рідновірів і людей далеких від релігії, які вперше побачили мистецькі втілення своїх Рідних Богів. Хоч не обійшлося й без деякої долі іронії з боку колег-художників, однак вони не змогли затьмарити справжній тріумф митця і нашої Великої Ідеї — відродження Рідної віри.

Нині репродукціями картин Крижанівського прикрашено безліч рідновірських видань, книжок, журналів, календарів, листівок та ін. Іноді видавці навіть забувають вказувати авторство цих творів. Але його художній стиль завжди впізнаваний.

Сонцеслав виконав перші графічні заставки до нашого журналу «Сварог», деякі з них ми використовуємо й досі; він — автор обкладинки й ілюстрацій до першого рідновірського молитовника «Правослов» (виданого ще в 1995), моїх книжок «Коло Свароже», «Рідна читанка», «Дерево Життя» та ін. Пригадую, як обкладинку «Правослова» (накладом 600 примірників) через брак коштів ми друкували самотужки в майстерні художника (механічним пристроєм для друку гравюр). Нині ця маленька книжка вже стала раритетом. А тоді це були наші перші самовіддані напрацювання для рідновірів. Справжній духовний ентузіазм супроводжував Віктора-Сонцеслава все життя. За що б він не брався — все виконував творчо.

У 2010 р. побачив світ альбом його творчості «Світло Пращурів наших» (видавництво «Схід-Захід»), прикрашений ще й авторською поезією. У його картинах багато світла, будь то Сонце чи звичайна свічка, яку запалюють безліч невидимих для звичайного ока істот, духовних сутностей Природи. Працюючи над образами Богів, митець вкладає в них не лише властивості барв, а й філософські роздуми про Життя і Смерть, вічне і тлінне. Так він підписав свій образ Богині Долі:

Життя — як спалах, лиш єдина мить.
Несемо Свічку Долі у долонях...
Вогонь неначе пташка тріпотить,
Час б'ється відліком у скронях.

Образ Бога Рода, якого багато хто уявляє як мудрого Волхва, Сонцеслав супроводить таким афоризмом: «Щоб керували нами Мудрі – Мужі від Неба, Світлії Борці». Цей образ, який ми друкували на обкладинці 8-го випуску «Сварога», нині став класикою язичницького мистецтва. Я була свідком творчих мук художника в його роботі над цим образом. Коли в друкарні через недбальство друкарів цей образ був надто затемненим, Віктор дуже переживав. Цю роботу він потім довго вдосконалював, що свідчить про його ретельне відпрацювання замислених образів.

Поступово до митця прийшла заслужена Слава. Персональна виставка Сонцеслава в Українському Домі в 2010 р. отримала захоплені відгуки усіх слов'ян-рідновірів, які зібралися у Києві на VII Родове Слов'янське віче. Невтомний митець, поет і мислитель створював образи, які, здавалось, переповнювали все його духовне єство. Він завжди був сповнений енергією і пошуком нових можливостей втілення цього духу в художніх образах. Його картини більше життєрадісні, ніж сумні, в них ніби перемежовуються всі світи, зримого і незримого, що спонукає до осмислення буття.

Віктор Крижанівський — постійний учасник форумів «Буття українців». Він прикрасив настінними розписами будинок Фонду імені Юрія Миролюбова в Кончі-Заспі та Музей в селі Олександрівка на Кіровоградщині, мріяв про створення великого рідновірського центру з вівтарем Матері.

Велику увагу в своїх творах художник приділяв символіці. Одну з робіт під назвою «Інь та Ян» (які, як відомо, знайдені на землях України вже в трипільській кераміці VI тис. до н. е.), автор супроводив таким роздумом:

Людино! Ти є сама —
Дорога, Істина й Життя!
Та Волю Пробуди!
І в Дусі станеш ти
Сама собою.
Побачиш у собі
Зорю прекрасну,
Що розгоратись буде
Все Яскравіше.
І зрозумієш:
Шлях ти вже знайшла.
Піди по ньому —
Світло у кінці кінців
Безмежним Сяйвом стане!

Вражаюча його картина «Брама Безсмертя» (2006), підписана: «Закон та Істина зродились з того жару, що спалахнув...». Людина (Волхв чи воїн), вступаючи у вогонь Вічності, бачить своє злиття із Всесвітом. І Всесвіт, як великі Очі, і Вогонь — як Шлях у Вічність. Одвічні «Інь та Ян» щомиті породжують все нові й нові Космоси. Так митець зрозумів настанову великого українського філософа Григорія Сковороди, що Бог — в Людині, і Людина — в Бозі.

Несподівано, невідворотно й болісно для нас усіх ось і сам митець постав перед Брамою Безсмертя. Він залишив нам свій Вогонь душі, духовний досвід, свою спадщину, яку ми повинні не просто зберегти, а й осмислити та засвоїти, передати її нащадкам.

Сонцеславе, друже і брате наш, ладуй свою щедру й бентежну душу на Луках Сварожих, готуй її до нових втілень!

Галина ЛОЗКО. Громада українських язичників «Православ'я».