Предречено од старих часів,
що мусимо в спілці з іними
створити державу велику,
відродити маємо Рускень нашу
з Голуном і трьомастами городів і сіл.
Вогнищ дубових там дим,
і Перун наш є, і земля.
Бо це Мати-Птиця
співає про дні ті
і чекаємо на часи,
коли крутитися стануть
Кола Сварожі до нас,
і часи ті настануть для нас.
(Велесова Книга, 36-А)
А греки хотіли нас христити,
щоб ми забули Богів наших
і так обернулися [в їхню віру]
і стали їхніми рабами.
Постережемося того, як пастухи,
що стережуть череди свої,
і не дають вовкам
хижачити на ягнят,
які є Дітьми Сонця.
(ВК, 6-Є)
Так речемо, що маємо
Красне Вінце Віри нашої
і не мусимо чужої добиратися.
(ВК, 7-З)
Маємо працювати,
да не ректи, що не можемо,
і краще не кажімо,
що не маємо Віри.
Старанно повчімося тому,
що речено тут, аби ми не забували,
а так діяли те щоденно.
І це є для бояр так само,
як і для простих огнищан.
(ВК, 38-А)