Відзначення 110-річчя від дня народження Великого лицаря Ордену Бога Сонця*

Славетне ім’я українського етнофілософа-ідеаліста, санскритолога, поета-борця, професора Володимира Шаяна (1908–1974), Великого лицаря й засновника Ордену Бога Сонця, з якого починається ціла епоха відродження Рідної віри українців, нині повертається в Україну. До другого тому включено праці, які не увійшли до ювілейної збірки вибраних творів В. Шаяна 2018 р., що вперше в Україні була підготовлена Об’єднанням рідновірів України й видана у м. Києві видавництвом ФОП Стебеляк О. М.

Взявши за мету поширення ідей Володимира Шаяна щодо відродження Рідної віри українців, Релігійний центр Об’єднання рідновірів України (ОРУ) спільно з бібліотеками та іншими культурно-освітніми закладами організували й здійснили Всеукраїнський презентаційний тур, присвячений 110-річчю від дня народження мислителя і 75-річчю створеного ним Ордену Бога Сонця. З нагоди видання другої частини його наукової й духової спадщини я маю можливість звітувати перед українською громадськістю про заходи, здійснені ОРУ протягом ювілейного року.

Розпочався презентаційний тур зі столиці України — м. Києва: перша презентація вибраних творів Володимира Шаяна «Віра Предків наших» відбулася в Будинку письменника Національної спілки письменників України 15 лютого 2018 р. У презентації взяли участь: заслужений журналіст України, народний депутат І скликання, письменник Віталій Карпенко; голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський; письменник Анатолій Качан; заслужений артист України Тарас Силенко; член Національної спілки журналістів Вогнедар Шапошников; кобзар і поет Ярослав Чорногуз; я як голова Об’єднання рідновірів України, упорядник і редактор збірки професор Галина Лозко, а також інші письменники, журналісти, рідновіри, яких ми за спадкоємним духовним правом називаємо учнями Володимира Шаяна.  Далі відбулися пам’ятні зустрічі у містах Борисполі й Фастові, де були представлені збірка «Віра Предків наших», головні ідеї Ордену Бога Сонця та відбулося знайомство з подвижницькою діяльністю його засновника. Натхненні високими патріотичними ідеалами, учасники цих презентацій гуртом виконували пісню «Меч Арея» (на слова і музику Живосила Лютого), що вже стала бойовим славенем Українського війська.

11 жовтня 2018 р. знову в затишній залі Національної спілки письменників я мала щастя презентувати вже свою нову філософську монографію «Орден Бога Сонця: історія та метафізика», написану на матеріалах архівів Володимира Шаяна, Лариси Мурович, Миколи Скрипника та численних листів, спогадів, публікацій, які я збирала й досліджувала впродовж 25 років.

Наступна презентація моєї монографії відбулася 16 листопада 2018 р. в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини на конференції «Християнські цінності в системі освіти: теорія, традиції, практика». Це може здаватися трохи незвичним, оскільки нібито тема конференції не передбачала розмови про дохристиянські цінності, але я подала свою доповідь під такою назвою: «Трансформації української аксіології (вчення про цінності) під впливом глобальних детермінант». Це дало змогу звернути увагу науковців, аспірантів та студентів на той факт, що найвищою цінністю для народу є його власна віра, створена багатьма поколіннями Предків на рідній землі й передана нащадкам рідною мовою, а не нав’язана чужинцями з метою поневолення Духа нації. Безумовно, для значної частини українців ще не було відомо, що професор В. Шаян метою свого життя вважав «реабілітацію віри предків перед історією і наукою» — про що він сам не раз писав. Треба сказати, що ці ідеї останнім часом викликають все більший інтерес у суспільстві, вони вже не спричинюють такого «шаленого спротиву», який, як ми пам’ятаємо, був ще за десяток років тому.

Напевно, переосмислення нашої драматичної історії нині відбувається швидше в умах і душах багатьох українців, у кого ще живий Дух нації, і серця яких вже є відкритими до сприйняття цих думок.  30 листопада 2018 р. відбулася ще одна презентація моєї монографії, організована видавництвом «Мандрівець» спільно з бібліотекою-музеєм «Літературне Тернопілля» у м. Тернополі, на якій були присутні директор видавництва Богдан Фенюк, працівники видавництва та рідновіри Тернопільської громади «Сварга». Учасники цих творчих заходів з великим інтересом знайомилися з працями та подвижницькою діяльністю лицарів Ордену Бога Сонця, які поклали свої життя на вівтар священної боротьби за Українську державу, її самобутню духовну спадщину. Багато поставлених мені запитань стосувалося наших подальших планів, зокрема, чи буде здійснено видання інших праць В. Шаяна, чи планує ОРУ проводити навчально-пізнавальні школи, конференції для вивчення праць В. Шаяна і рідного богослов’я. Це засвідчило, що інтерес до спадщини цього непересічного філософа зростає.

Помітною подією цього ювілейного року стали ще й наші міжнародно-культурні заходи, здійснені спільно з бразильцями. Вони були результатом наукової й творчої співпраці між ОРУ та послідовниками Бразильської національної школи Йоги, заснованої славетним українцем, лицарем Ордену Бога Сонця Богданом Війтенком, якого В. Шаян називав своїм найкращим учнем. Саме на запрошення учнів професора Війтенка, я взяла участь у зйомках документального фільму «Тихий урок», присвяченому Богданові Війтенку. Я записала для фільму докладне відеоінтерв’ю про ідейні засади Ордену та філософсько-релігійні погляди В. Шаяна. Підготовка відповідей на деякі питання режисера Селсо Фонтау спонукала мене ще раз переглянути наявні в ОРУ архіви професора Шаяна. У цих архівах я віднайшла й кілька публікацій Б. Війтенка та деякі документи щодо його участі в Ордені, текст присяги лицарів Ордену Бога Сонця, а також лист В. Шаяна, яким він привітав Ларису Мурович зі складанням присяги. Це були мої відкриття. Отже підтвердився факт щодо посвяти великої подвижниці Лариси Мурович (Лідії Мак), лицарки Ордену, що її Володимир Шаян називав «героїчно посвяченою». Через «занурення» в цей архів я нібито співпрацювала з їхніми Духами, виконуючи їхнє бажання бути почутими й пізнаними українцями. Моя роль була близькою до того, що її визначав сам Володимир Шаян, як «знаряддя Духа», що має передати священну інформацію. Тому я поставилась до цієї роботи з великою відповідальністю.

З бразильцями ми працювали дистанційно, записували відео-інтерв’ю в Миколаєві, а потім відсилали відзняті матеріали до Бразилії. Вперше фільм був показаний у м. Сорокаба (Бразилія) в 2016 р. португальською мовою. Через рік нарешті фільм було споряджено українськими субтитрами, і 27 листопада 2018 року в Посольстві Федеративної Республіки Бразилія у м. Києві відбулася перша реальна зустріч учнів Володимира Шаяна з учнями Богдана Війтенка. Було таке відчуття, ніби ми змогли подолати «простір і час» — мабуть світлі Душі професорів Володимира й Богдана з’єднали своїх учнів з двох протилежних куточків Землі, щоб нагадати нам, що містичний орден воїнів Світла діє й по сьогоднішній день.

Посол Бразилії в Україні Освалдо Біато Жуніор привітав учасників цієї національно-культурної події, вагомої для кожного з народів. Бразильський режисер Селсо Фонтау розповів про місто Сорокабу, в якому з початку 50-х років ХХ ст. жив і працював Богдан Війтенко, та про свою роботу над фільмом. Нам відомо, що написавши в 1950 р. звинувачувальний маніфест проти Й. Сталіна за злочини геноциду українців, професор Б. Війтенко, змушений був емігрувати з Європи, рятуючись від переслідування радянських спецслужб. Він — визначний фахівець з індійської культури, знавець багатьох індоєвропейських мов, у тому числі санскриту, викладав в університетах м. Сорокаба, Ріо-де-Жанейро та ін., і мав 15 тисяч своїх учнів.

Розпочався перегляд фільму. Українці були зворушені високою повагою й відданістю учнів професора Богдана своєму вчителю. Ми висловили режисерові велику вдячність за його тепле й людяне ставлення до особистості нашого земляка, про якого створено фільм. Наступний перегляд цього фільму 29 листопада відбувся за участі ОРУ, Львівської громади рідновірів «Галичани», Міжнародної федерації «Бойового гопака», очолюваного В. Пилатом, та великої кількості студентів в Університеті «Львівська політехніка», в якому до Другої світової війни навчався Богдан Війтенко.

Чергова презентація моєї монографії відбулася в Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці 4 грудня. Особливий інтерес в учасників цієї зустрічі викликала ідея ордену як альтернативи політичній партії, яка в українській філософській думці вперше була запропонована на початку ХХ ст. ідеологом українського націоналізму Д. Донцовим і продовжена В. Шаяном. Несподіваним фактом для учасників обговорення стало й те, що Великий Київський князь Святослав Хоробрий не був «завойовником» у звичайному розумінні цього слова, як досі вважалося серед істориків, а вів священну війну проти наступу візантійського духовного засилля в Європу. В обговоренні монографії та з вітальним словом виступили: професор Чорноморського національного університету ім. П. Могили Юрій Котляр; голова Миколаївської спілки письменників Віра Марущак; завідувач кафедри теорії та методики мовно-літературної та художньо-естетичної освіти Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти доцент Галина Гич; член Національної спілки журналістів України, доцент Національного університету кораблебудування ім. Адмірала Макарова Ігор Марцинковський; козаки Вітовсько-Богоявленської козацької громади та студенти історичного ф-ту ЧНУ ім. П. Могили, які ставили свої запитання та ділилися думками. Вечір відбувся в атмосфері дружнього зацікавленого обговорення цієї маловідомої на Півдні України теми. Одна завзята аспірантка приїхала навіть з м. Херсона, щоб послухати цікаві думки й дістати нову книжку.

Я щиро дякую всім, хто відгукнувся, хто приходив на всі наші зустрічі, вечори й презентації, брав участь в обговоренні цих важливих для України ідей. Такий значний інтерес, проявлений моїми друзями, колегами, працівниками бібліотек та іншими людьми, яким я подарувала свою монографію, і навіть незнайомими людьми, які зацікавились цими ідеями, звичайно й мене заохочує до подальшої праці. Ще лишається чимало матеріалів, які очікують на публікацію. Насамперед, це та частина Шаянових творів, яка не увійшла до ювілейного видання.  Саме цю обіцянку, дану всім шанувальникам творчості Володимира Шаяна, я виконую, готуючи цей том до друку.

Це видання, яке Ви, шановний читачу, тримаєте в руках, починається працями дещо незвичними для широкого загалу — «Прапор України (Студія містики символу)» і «Тризуб (Велике таїнство української Душі)». Обидві написані в містико-ірраціональному ключі, об’єднані єдиним задумом — розкрити саме священний (а отже, певною мірою, потаємний) смисл державної символіки України, привернути увагу до глибинних значень рідних архетипових матриць, створених нашими далекими предками, та вже дещо призабутих нащадками. Ці праці є, певною мірою, справжнім одкровенням автора й звернені, насамперед, до лицарів Ордену. Сам В. Шаян стверджує у вступі, що: «Знання Таємне — це та скарбниця Божественної Мудрості, тобто теософії, чи ґнози, — що зберігалася віками у найглибшій тайні та давалася тільки пророкам-ієрофантам, продуховленим володарям народів, великим провідникам і учителям людства». Літературознавчі праці В. Шаяна про Г. Сковороду, Т. Шевченка, Лесю Українку, І. Франка, О. Ольжича також написані під світоглядним кутом рідної віри, що відрізняє їх від праць інших дослідників та допомагає проникнути в глибинну сутність їхньої творчості. Отже, ці дві книги разом складатимуть, якщо й не повне, то доволі об’ємне зібрання праць професора Шаяна, яке нарешті отримає українська читацька спільнота.

Щодо терміну теософія, варто зазначити, що він не має того спекулятивного значення, яке йому надають середньовічні християнські інтерпретатори, бо витоки теософії знаходимо ще в язичницьких філософів з часів античності аж до неоплатоніків, які вже на початку нашої ери здійснили спробу синтезу ідеалістичної філософії Платона, вчення Арістотеля та вчень східних містиків. Зокрема теософії притаманне уявлення про еманацію матеріального світу з духового першоджерела (втілення ідеї в матерію), реінкарнацію (безсмертя душ) та ін.

Слово теософія (д.-гр. θεοσοφία) говорить саме за себе — це поєднання божественної й релігійної мудрості, що осягається з допомогою містичної інтуїції. Язичницька теософія насамперед ставить своїм завданням богопізнання через особистісний містичний досвід, досягнення стану священної гармонії, який дає змогу особистості усвідомити ті глибоко затаєні національні архетипи, що до часу «сплять» у душі містика. Теософія В. Шаяна має ознаки пробудження й неповторного синтезу звільненої (але строго наукової!) думки, порівняльно-релігієзнавчого осягнення та особистісного метафізичного проникнення в сутність божественного. Свою доктрину він вважав «Знанням Таємним», яке відкривається тільки представникам рідного народу. Ці втрачені колись давно езотеричні знання, як вважав В. Шаян, необхідно повернути українському народові, щоб пробудити в ньому прагнення до борні, звільнення нації з тисячолітньої духової неволі. Напевно, не кожна сучасна людина, менталітет якої вже цупко схоплений глобальними стереотипами, здатна зрозуміти ці ідеалістичні цінності його концепції. Так, у праці «Прапор України» він писав: «Легше перемінити олово на золото, ніж душу уродженого раба на душу Лицаря Ордену». Володимир Шаян це чудово розумів, тому ці праці, написані у формі послань до його лицарів, душі яких, як він уважав, є кришталево чистими для сприйняття цих високих істин.

У посланні «Тризуб» В. Шаян відкриває нам, що означає жертва в рідній вірі: «Жертва, це не є самознищення, як нам підказує обмежена егоїстична думка; жертва — це радісна перемога над життям і смертю. І тому з понадсвітньою впевненістю перемоги носили знак Тризуба натхненні індійські віщуни, що перемогли смерть ще за свого життя. Потрійне Самовідречення і Жертва означає жертву Мислі, Почувань і фізичної Енергії (Життя і Тіла) у службі Перунові — Богові Космічної Творчості».

Саме таку жертву свого життя склав і сам Володимир Шаян у боротьбі за духове звільнення українців. Він звертався до всіх «живих і мертвих, і ненароджених» героїв зі своїм позачасовим посланням, у якому писав: «Герої України, жодна крапля крові, свідомо пролита в жертві за священну справу Життя і Волі Нації, не пропала даремне. Кожна крапля Вашої шляхетної крові є чудесною животворною росою, що дає Нації Життя і Натхнення. Ви вірите в це, Лицарі України, — і в цій вірі здійснюється Ваша єдність з Орденом Бога Сонця».

Галина ЛОЗКО,
упорядник-редактор II тому
кн. В. Шаяна «Віра Предків наших»

* Передмова до II тому кн. В. Шаяна «Віра Предків наших»

Замовити книгу можна тут