24 травня 2022 р. на 81-му році життя відійшов у Вічність полум’яний патріот України, громадський діяч, талановитий поет, журналіст-публіцист, борець за рідну Землю, рідну Мову й рідну Віру, Дажбожий онук
Руслан МОРОЗОВСЬКИЙ
Він був одним із перших в Україні рідновірів, посвячений у 1997 р. на святі Перуна.
Народився Руслан у родині вчителів Юрія і Людмили Морозовських 4 липня 1940 року в селі Лісогірка Хмільницького району на Вінниччині. У 1963 р. закінчив факультет радіоелектроніки Київського політехнічного інституту. Працював інженером на заводі «Арсенал». Військову службу проходив у 1968–1970 рр., а після демобілізації тривалий час працював у Центральному Статистичному управлінні України. Захоплювався літературною творчістю, постійно публікуючи свої поетичні твори в різних газетах та журналах, зокрема і в часописі Релігійного центру Об’єднання рідновірів України «Сварог». Був кореспондентом газети Міністерства з надзвичайних ситуацій «Рятувальник», працював у газеті «Житичі», був головним редактором часопису «Заповіт Батьків», де вміщував також і матеріали про проблеми відродження Рідної віри в Україні.
Автор кількох поетичних збірок «Поклик Роду», «Вогнем і кайлом», «Мислителям — віват!», численних публіцистичних статей з критичного біблієзнавства, зокрема «Суперкнига — сценарій катастроф». Його громадянська позиція засвідчує виняткову рису особистості поета, а саме — сувору мужність, уміння відверто дивитися правді у вічі, щоб поборювати ті негативні прояви рабського мислення в суспільстві, які були нав’язані нашим Предкам тисячоліття тому. Його поезія ще не включена до шкільних програм. Та й узагалі українським офіціозом ще не оцінена належним чином.
Проте рідновірська спільнота вже давно вважає пана Руслана класиком рідновірської поезії. Може, через це його язичницьке сприйняття світу так довго зволікали з прийняттям поета до Національної спілки письменників України? Об’єднання рідновірів України, визнавши великі заслуги поета перед Україною і Рідною вірою, нагородило його орденом Святослава Хороброго. Руслан Морозовський, воістину, був Перуновим Воїном нашої сучасної літератури. Як і його улюблений князь Святослав, оспіваний у багатьох баладах, поет кинув виклик ворогам «Іду на ви!». Його поезія звучить як стародавня дума — не даремно чимало його віршів покладено на музику (1) (2) (3) (4):
Минувшина велична та кривава
Для щастя не кувала нам підків, —
Згадаймо, браття, князя Святослава
І подвиги язичницьких полків.
Нова доба — нові знамена мають...
Вогненна Славо, думою тривож!
Славетні мертві сорому не мають!
Живі також! Живі також!
Прах Руслана Морозовського зберігатиметься у Києві на Південному кладовищі. Оскільки покійний мав щире бажання бути похованим згідно з обрядом Української рідної віри, рідновірський поховальний обряд провів заступник голови Об’єднання рідновірів України, жрець Вогнедар.
Співчуття родині, друзям і всій Україні через таку велику втрату.
СВІТЛА І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ДОРОГОМУ ПОБРАТИМУ!
Релігійний центр ОРУ_